Абсолютна істина за Договором з Творцем і родом від зародження. Будь-якій Людині на Земній кулі Творцем даровано Абсолютну, Духовну, Родову, Договірну істину – Жити Щасливим на Землі. А Людині, українського корінного народу, Української нації і народу України – громадян всіх національностей, Жити Щасливим Життям на території і в межах кордонів національної держави УРСР, перейменованої 01.12.1991 року в Україну. Кожен з нас, Людей Світу, українського корінного народу, Української нації і народу України – громадян всіх національностей, усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, на Земній кулі, на території і в межах кордонів національної держави УРСР, перейменованої в Україну, раз і назавжди поновлюємо Абсолютну, Духовну, Родову, Договірну Істину (Правду, право). Абсолютну Істину Живого Життя від зародження і народження Людини. Духовну істину Жити по Совісті з відкритою Душею, з Любов’ю в Серці та Силою Святого Духу, Щасливою Людиною. Природну істину роду Щасливо Жити на природі Матері Землі, переданої у безкоштовне і довічне користування роду, що на ній за(на)роджений з одною Єдиною умовою не нашкодити Живому. Родову істину отримання людської, національної, родової, мовної, культурної, освітньої, матеріальної, духовної родової спадщини. Договірну істину між Творцем, який гарантував своїм Дітям Щасливе Життя у Його Живому просторі, дарованому безоплатно, та родом розпоряджатись своїм часом і увагою на дароване, та Щасливими виховувати Щасливі Серця своїх Дітей і не шкодити всьому Живому. ВоІстину тільки рід – є вічним на Землі! Рід від батька, Творця, природи Землі, людський, корінний, родовий, що народився на цій території Земної кулі (без власної держави), національний рід, народжений спільним рішення референдуму 01.12.1991 року, від корінного народу з власною національною державою Української нації, самоорганізованою за ознаками мови. І саме рід на планеті Земля є оберегом сталості і безпеки Щасливого життя кожного. Бо рід ніколи не зникне. Рід фіксує первісну приватну і публічну власність, створену людиною, громадою, громадою держави вперше. І тільки від первісної власності визнає похідну за договором з первинним власником, і далі по ланцюжку правоприйнятності регулює відносини приватної власності. Так само, саме рід на території свого проживання фіксує первинне авторство і творіння вперше створеної речі Людиною на Земній кулі, і ніхто не зможе цього спростувати. І тому, джерелом Абсолютної, Духовної, Природної, Родової, Договірної істини (правди, права) є Люди корінного роду, що народились на конкретній території планети Земля. Народні збори корінних народів, самоорганізованих в національні держави, є вищим державним органом, найвищим Договором між Людьми. Тому народні (Національні) збори приймають і скасовують закони, оголошують війну і укладають Мир, і є верховною інстанцією, що розглядає апеляції і протести на рішення судових органів. Обирають ВСІХ посадових осіб, яким доручено виконувати рішення зборів. Якщо за пропозицію проголосувало більше 50 відсотків громадян, голосування припиняється і пропозиція стає найвищим Людським законом на території. Так народними (національними) зборами (референдумом) 01.12.1991 року було прийнято два закони найвищої юридичної сили на території в межах кордонів Української Радянської Соціалістичної Республіки, перейменованої в Україну: Акт проголошення незалежності України і Декларація про державний суверенітет України. Декларація про державний суверенітет України є установчим договором Української нації і народу України, земельна конституція території УРСР/України на планеті Земля. Це і є договірною істиною (правдою, правом) на планеті Земля Української нації і народу України на території в межах кордонів національної держави УРСР, перейменованої в Україну 01.12.1991 року, в якій: – територія на планеті Земля в межах існуючих кордонів Української Радянської Соціалістичної Республіки, перейменованої референдумом 01.12.1991 року в Україну, є неподільною і недоторканою територією невід’ємного права на самовизначення Української нації, проголошення незалежності національної держави Української нації Української РСР та створення самостійної української держави – УКРАЇНА; – національне багатство за VI розділом Декларації про державний суверенітет України є виключною власністю (невід’ємно від життя від наРодження до смерті, невідворотно у часі, невідчужувана від життя кожного) народу УРСР/України і оформлено на власних національних рахунках кожного громадянина УРСР/України всіх національностей національного Банку України. Час оформлювати власні національні рахунки національного Банку України Українській нації і Народу України – громадян всіх національностей. І перша, і головна відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями – справедливий облік території в межах кордонів національної держави УРСР, перейменованої в Україну, на Українську націю і національного багатства УРСР/України на народ України – громадян всіх національностей. Оскільки референдумом від імені народу України – громадян всіх національностей, як виключних власників національного багатства, Акт проголошення незалежності України і Декларацію про державний суверенітет України доручено виконувати виключно (тобто нікому більше) Верховній Раді України. Доручення референдуму 01.12.1991 року по оформленню національного багатства національної держави Української нації УРСР/України в національному Банку України на громадян держави всіх національностей до цього часу не виконано Верховною Радою України. Референдум 01.12.1991 року було проведено з використанням Державного герба УРСР за ст.166 Конституції УРСР/України 1978 року, і тому до цього часу діє саме цей Державний герб. Але 22 жовтня 1997 року Верховною радою Української РСР/України було прийнято Акт про передачу на знищення гербових печаток, що мали зображення діючого Державного герба УРСР/України за ст.166 Конституції УРСР/України 1978 року. Тому з 22.10.1997 року – дня знищення гербових печаток, підпису народу України – громадяни всіх національностей, Верховна рада Української РСР/України втратила свої повноваження діяти від імені народу України – громадян всіх національностей. Отже з 22.10.1997 року саме Народ України безпосередньо користується повновладдям (тобто повнотою функцій власника) щодо питань інвентаризації (під час реорганізації держави Української РСР в Україну інвентаризація є обов’язковою) і обліку національного багатства Української РСР, перейменованої 01.12.1991 року в Україну, в національному Банку України на виконання законів прийнятих референдумом: Акту проголошення незалежності України і Декларації про державний суверенітет України. Українська нація домовившись з Творцем, і отримавши від Нього територію для існування українського роду, що говорить українською мовою, ствердила референдумом 01.12.1991 року свою відповідальність перед Ним, власною Совістю, попередніми, нинішніми і прийдешніми поколіннями; і нікому свою відповідальність за територію не передавала і передати не могла, бо це виключна відповідальність Української нації перед Творцем. Тому від за(на)родження український рід, який говорить українською мовою, на планеті Земля референдумом 01.12.1991 року оформив свій національний дім в існуючих кордонах національної території Української РСР, перейменованої 01.12.1991 року в Україну, і назавжди поновив Абсолютну, Духовну, Родову, Договірну Істину на території свого народження. Абсолютну Істину, що Вищою Волею Творця на цій території, дарованій Ним Живе і говорить своєю мовою Український корінний народ. Духовну Істину, що Український корінний народ Живе, Живим Щасливим Життям з Совістю, відкритою Душею і Силою Святого Духу. Родова Істина, що 01.12.1991 року референдумом Український корінний народ, ставши Українською нацією, отримав в спадщину національну Державу від попередніх поколінь Українців, як найбільший рід (78 відсотків в державі представники Української нації) на території. Договірну Істину з Творцем і між собою, про те що: – 17.03.1991 року на референдумі Українська нація і Російська нація, Білоруська нація і всі інші нації 15 республік бувшого СРСР домовились про кордони і території Республік, що надані цим націям Творцем і родами для Мирного проживання. – 01.12.1991 року референдумом Українська нація і народ України – громадяни Української РСР/України всіх національностей, разом домовились виконати Акт проголошення незалежності України і Декларацію про державний суверенітет України і оформити національну державу Українську РСР/Україну, як національний Банк України на наших Дітей. Так є! 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум, на якому понад 90 % виборців (громадян) підтримали Акт проголошення незалежності України, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, українська нація та народ України виявив свою волю, створення самостійної України Держави – України, як національної Держави, де українська нація складає 78%. ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ  Про всеукраїнський та місцеві референдуми (1286-XII) (офіційний сайт Верховної Ради України:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1286-12/ed19910703#Text) Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади Республіки Крим, підзаконних актів міністерств і відомств України та Республіки Крим, рішень місцевих Рад народних депутатів. Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до рішень Рад народних депутатів, на території яких він проводиться.  Закони, інші рішення, що прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому цим Законом (1286-XII) від 03.07.1991 р. Про всеукраїнський та місцеві референдуми Право народів на самовизначення вже впродовж майже двох сторічь є одним з фундаментальних принципів не тільки міжнародного права, а й політичної практики Новітнього часу. Після прийняття Статуту ООН цей принцип з виключно політичного перетворився на принцип позитивного міжнародного права [1]. Він набув подальшого розвитку в: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (995_042) (офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text) Стаття 1. 1. Усі народи мають право на самовизначення. В силу цього права вони вільно визначають свій політичний статус і вільно здійснюють свій економічний, соціальний і культурний розвиток. 2. Усі народи можуть у своїх власних цілях вільно розпоряджатися своїми природними багатствами та ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають із міжнародного економічного співробітництва, заснованого на принципі взаємної вигоди та міжнародного права. Ні в якому разі народ не може бути позбавлений його власних засобів до існування.  Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (995_043) (офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text) Стаття 1. 1. Всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток. 2. Всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають з міжнародного економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та з міжнародного права. Жоден народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування.  Декларації про принципи міжнародного права (995_569) (офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_569#Text) Прийнята резолюцією 2625 (XXV) Генеральної Асамблеї ООН від 24 жовтня 1970 року Кожна держава зобов’язана утримуватися від яких-небудь насильницьких дій, що позбавляють народи, про які говориться у викладі принципу рівноправ’я і самовизначення, їх права на самовизначення, свободу і незалежність. Створення суверенної і незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави або об’єднання з ним, або встановлення будь-якого іншого політичного статусу, вільно визначеного народом, є формами здійснення цим народом права на самовизначення.  Віденська декларація і Програма дій (офіційний сайт ООН: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/viendec93.shtml) Стаття 2. Усі народи мають право на самовизначення. В силу цього права вони вільно визначають свій політичний статус і безперешкодно здійснюють свій економічний, соціальний і культурний розвиток. у документах Копенгагенської наради, Конференції з людського виміру ОБСЄ 1990 р., резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Загальна реалізація права народів на самовизначення» (1994 р.) та в інших міжнародно-правових актах. Базовий зміст поняття права народів на самовизначення найбільш повно визначені у Декларації про принципи міжнародного права від 24 жовтня 1970 р. «Внаслідок принципу рівноправ’я і самовизначення народів, закріплених у Статуті ООН, усі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний статус, а також здійснювати свій економічний, соціальний та культурний розвиток, а кожна держава має поважати це право відповідно до Статуту ООН» [2]. Засобами ж здійснення права на самовизначення можуть бути: «створення суверенної і незалежної держави».  Про проголошення незалежності України (1427-XII) від 24.08.1991 р. (офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text) – здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ. Декларація про державний суверенітет України (55-XII) від 16.07.1990 р. (офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text) Державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Глава І. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ  Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом. Глава X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ Українська РСР/України визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права. Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору. Конституція України  (254к/96-ВР)  від 28.06.1996 р. (офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/ed19960628#Text)  Публікації про прийняття Конституції України  /«Голос України»/ 29 червня 1996 р.  Конституція України  (254к/96-ВР) Преамбула Виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім  Українським народом права на самовизначення, керуючись Актом  проголошення  незалежності  України  від  24 серпня 1991 року  (1427-XII),  схваленим  1  грудня  1991  року всенародним голосуванням, ВРУ приймає цю Конституцію – Основний Закон України. Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.  Документ – спільне рішення, яке повинен знати кожен громадянин. ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 31, ст.429)https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text   Верховна Рада Української РСР,виражаючи волю народу України,прагнучи створити демократичне суспільство,виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,шануючи національні права всіх народів,дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,визнаючи необхідність побудови правової держави,маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, ПРОГОЛОШУЄ державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу. Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом. II. НАРОДОВЛАДДЯ Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України. Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці. Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР. Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України. III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА Українська РСР є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя. Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний. IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР. Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство. Всім громадянам Української РСР гарантуються права і свободи, які передбачені Конституцією Української РСР і нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР. Українська РСР забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.Українська РСР регулює імміграційні процеси. Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо охорони і захисту інтересів громадян Української РСР, які перебувають за межами Республіки. V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території. Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць. VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах. Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян. Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки.Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всіх республік) здійснюється на договірній основі між республіками – суб’єктами цієї власності. Підприємства, установи, організації та об’єкти інших держав і їхніх громадян, міжнародних організацій можуть розміщуватись на території Української РСР та використовувати природні ресурси України згідно з законами Української РСР. Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю. Вищою кредитною установою Української РСР є національний Банк України, підзвітний Верховній Раді Української РСР. Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів. Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності. VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Республіки та порядок використання природних ресурсів. Українська РСР має свою національну комісію радіаційного захисту населення. Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об’єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці. Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління. Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів. VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК Українська РСР є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку. Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя. Українська РСР виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки. Національні, культурні та історичні цінності на території Української РСР є виключно власністю народу Республіки.Українська РСР має право на повернення у власність народу України національних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами Української РСР. IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА Українська РСР має право на власні Збройні Сили. Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР. Українська РСР визначає порядок проходження військової служби громадянами Республіки.Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР. Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ Українська РСР як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах. Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права. *** Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи. Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору. м. Київ, 16 липня 1990 року № 55-XII _________________________________________________________________________________________ АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ (Документ 1427-XII, поточна редакція — Прийняття від 24.08.1991) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, – продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, – виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, – здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 24 серпня 1991 року _________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Верховної Ради Української РСР Про проголошення незалежності України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 38, ст.502) Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. 1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності. Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК м. Київ, 24 серпня 1991 року № 1427-XII

Абсолютна істина за Договором з Творцем і родом від зародження.

Будь-якій Людині на Земній кулі Творцем даровано Абсолютну, Духовну, Родову, Договірну істину – Жити Щасливим на Землі.

А Людині, українського корінного народу, Української нації і народу України – громадян всіх національностей, Жити Щасливим Життям на території і в межах кордонів національної держави УРСР, перейменованої 01.12.1991 року в Україну.

Кожен з нас, Людей Світу, українського корінного народу, Української нації і народу України – громадян всіх національностей, усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, на Земній кулі, на території і в межах кордонів національної держави УРСР, перейменованої в Україну, раз і назавжди поновлюємо Абсолютну, Духовну, Родову, Договірну Істину (Правду, право).

Абсолютну Істину Живого Життя від зародження і народження Людини.

Духовну істину Жити по Совісті з відкритою Душею, з Любов’ю в Серці та Силою Святого Духу, Щасливою Людиною.

Природну істину роду Щасливо Жити на природі Матері Землі, переданої у безкоштовне і довічне користування роду, що на ній за(на)роджений з одною Єдиною умовою не нашкодити Живому.

Родову істину отримання людської, національної, родової, мовної, культурної, освітньої, матеріальної, духовної родової спадщини.

Договірну істину між Творцем, який гарантував своїм Дітям Щасливе Життя у Його Живому просторі, дарованому безоплатно, та родом розпоряджатись своїм часом і увагою на дароване, та Щасливими виховувати Щасливі Серця своїх Дітей і не шкодити всьому Живому.

ВоІстину тільки рід – є вічним на Землі!

Рід від батька, Творця, природи Землі, людський, корінний, родовий, що народився на цій території Земної кулі (без власної держави), національний рід, народжений спільним рішення референдуму 01.12.1991 року, від корінного народу з власною національною державою Української нації, самоорганізованою за ознаками мови.

І саме рід на планеті Земля є оберегом сталості і безпеки Щасливого життя кожного.

Бо рід ніколи не зникне.

Рід фіксує первісну приватну і публічну власність, створену людиною, громадою, громадою держави вперше.

І тільки від первісної власності визнає похідну за договором з первинним власником, і далі по ланцюжку правоприйнятності регулює відносини приватної власності.

Так само, саме рід на території свого проживання фіксує первинне авторство і творіння вперше створеної речі Людиною на Земній кулі, і ніхто не зможе цього спростувати.

І тому, джерелом Абсолютної, Духовної, Природної, Родової, Договірної істини (правди, права) є Люди корінного роду, що народились на конкретній території планети Земля.

Народні збори корінних народів, самоорганізованих в національні держави, є вищим державним органом, найвищим Договором між Людьми.

Тому народні (Національні) збори приймають і скасовують закони, оголошують війну і укладають Мир, і є верховною інстанцією, що розглядає апеляції і протести на рішення судових органів.

Обирають ВСІХ посадових осіб, яким доручено виконувати рішення зборів.

Якщо за пропозицію проголосувало більше 50 відсотків громадян, голосування припиняється і пропозиція стає найвищим Людським законом на території.

Так народними (національними) зборами (референдумом) 01.12.1991 року було прийнято два закони найвищої юридичної сили на території в межах кордонів Української Радянської Соціалістичної Республіки, перейменованої в Україну: Акт проголошення незалежності України і Декларація про державний суверенітет України. Декларація про державний суверенітет України є установчим договором Української нації і народу України, земельна конституція території УРСР/України на планеті Земля.

Це і є договірною істиною (правдою, правом) на планеті Земля Української нації і народу України на території в межах кордонів національної держави УРСР, перейменованої в Україну 01.12.1991 року, в якій:

– територія на планеті Земля в межах існуючих кордонів Української Радянської Соціалістичної Республіки, перейменованої референдумом 01.12.1991 року в Україну, є неподільною і недоторканою територією невід’ємного права на самовизначення Української нації, проголошення незалежності національної держави Української нації Української РСР та створення самостійної української держави – УКРАЇНА;

– національне багатство за VI розділом Декларації про державний суверенітет України є виключною власністю (невід’ємно від життя від наРодження до смерті, невідворотно у часі, невідчужувана від життя кожного) народу УРСР/України і оформлено на власних національних рахунках кожного громадянина УРСР/України всіх національностей національного Банку України.

Час оформлювати власні національні рахунки національного Банку України Українській нації і Народу України – громадян всіх національностей.

І перша, і головна відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями – справедливий облік території в межах кордонів національної держави УРСР, перейменованої в Україну, на Українську націю і національного багатства УРСР/України на народ України – громадян всіх національностей.

Оскільки референдумом від імені народу України – громадян всіх національностей, як виключних власників національного багатства, Акт проголошення незалежності України і Декларацію про державний суверенітет України доручено виконувати виключно (тобто нікому більше) Верховній Раді України.

Доручення референдуму 01.12.1991 року по оформленню національного багатства національної держави Української нації УРСР/України в національному Банку України на громадян держави всіх національностей до цього часу не виконано Верховною Радою України.

Референдум 01.12.1991 року було проведено з використанням Державного герба УРСР за ст.166 Конституції УРСР/України 1978 року, і тому до цього часу діє саме цей Державний герб.

Але 22 жовтня 1997 року Верховною радою Української РСР/України було прийнято Акт про передачу на знищення гербових печаток, що мали зображення діючого Державного герба УРСР/України за ст.166 Конституції УРСР/України 1978 року.

Тому з 22.10.1997 року – дня знищення гербових печаток, підпису народу України – громадяни всіх національностей, Верховна рада Української РСР/України втратила свої повноваження діяти від імені народу України – громадян всіх національностей.

Отже з 22.10.1997 року саме Народ України безпосередньо користується повновладдям (тобто повнотою функцій власника) щодо питань інвентаризації (під час реорганізації держави Української РСР в Україну інвентаризація є обов’язковою) і обліку національного багатства Української РСР, перейменованої 01.12.1991 року в Україну, в національному Банку України на виконання законів прийнятих референдумом: Акту проголошення незалежності України і Декларації про державний суверенітет України.

Українська нація домовившись з Творцем, і отримавши від Нього територію для існування українського роду, що говорить українською мовою, ствердила референдумом 01.12.1991 року свою відповідальність перед Ним, власною Совістю, попередніми, нинішніми і прийдешніми поколіннями; і нікому свою відповідальність за територію не передавала і передати не могла, бо це виключна відповідальність Української нації перед Творцем.

Тому від за(на)родження український рід, який говорить українською мовою, на планеті Земля референдумом 01.12.1991 року оформив свій національний дім в існуючих кордонах національної території Української РСР, перейменованої 01.12.1991 року в Україну, і назавжди поновив Абсолютну, Духовну, Родову, Договірну Істину на території свого народження.

Абсолютну Істину, що Вищою Волею Творця на цій території, дарованій Ним Живе і говорить своєю мовою Український корінний народ.

Духовну Істину, що Український корінний народ Живе, Живим Щасливим Життям з Совістю, відкритою Душею і Силою Святого Духу.

Родова Істина, що 01.12.1991 року референдумом Український корінний народ, ставши Українською нацією, отримав в спадщину національну Державу від попередніх поколінь Українців, як найбільший рід (78 відсотків в державі представники Української нації) на території.

Договірну Істину з Творцем і між собою, про те що:

– 17.03.1991 року на референдумі Українська нація і Російська нація, Білоруська нація і всі інші нації 15 республік бувшого СРСР домовились про кордони і території Республік, що надані цим націям Творцем і родами для Мирного проживання.

– 01.12.1991 року референдумом Українська нація і народ України – громадяни Української РСР/України всіх національностей, разом домовились виконати Акт проголошення незалежності України і Декларацію про державний суверенітет України і оформити національну державу Українську РСР/Україну, як національний Банк України на наших Дітей.

Так є!

1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум, на якому понад 90 % виборців (громадян) підтримали Акт проголошення незалежності України, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, українська нація та народ України виявив свою волю, створення самостійної України Держави – України, як національної Держави, де українська нація складає 78%.

ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ 

Про всеукраїнський та місцеві референдуми (1286-XII)

(офіційний сайт Верховної Ради України:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1286-12/ed19910703#Text)

Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади Республіки Крим, підзаконних актів міністерств і відомств України та Республіки Крим, рішень місцевих Рад народних депутатів. Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до рішень Рад народних депутатів, на території яких він проводиться.

 Закони, інші рішення, що прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому цим Законом (1286-XII) від 03.07.1991 р. Про всеукраїнський та місцеві референдуми

Право народів на самовизначення вже впродовж майже двох сторічь є одним з фундаментальних принципів не тільки міжнародного права, а й політичної практики Новітнього часу. Після прийняття Статуту ООН цей принцип з виключно політичного перетворився на принцип позитивного міжнародного права [1]. Він набув подальшого розвитку в:

Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (995_042)

(офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text)

Стаття 1. 1. Усі народи мають право на самовизначення. В силу цього права вони вільно визначають свій політичний статус і вільно здійснюють свій економічний, соціальний і культурний розвиток. 2. Усі народи можуть у своїх власних цілях вільно розпоряджатися своїми природними багатствами та ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають із міжнародного економічного співробітництва, заснованого на принципі взаємної вигоди та міжнародного права. Ні в якому разі народ не може бути позбавлений його власних засобів до існування.

 Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (995_043)

(офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text)

Стаття 1. 1. Всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток. 2. Всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають з міжнародного економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та з міжнародного права. Жоден народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування.

 Декларації про принципи міжнародного права (995_569)

(офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_569#Text)

Прийнята резолюцією 2625 (XXV) Генеральної Асамблеї ООН від 24 жовтня 1970 року

Кожна держава зобов’язана утримуватися від яких-небудь насильницьких дій, що позбавляють народи, про які говориться у викладі принципу рівноправ’я і самовизначення, їх права на самовизначення, свободу і незалежність.

Створення суверенної і незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави або об’єднання з ним, або встановлення будь-якого іншого політичного статусу, вільно визначеного народом, є формами здійснення цим народом права на самовизначення.

 Віденська декларація і Програма дій

(офіційний сайт ООН: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/viendec93.shtml)

Стаття 2. Усі народи мають право на самовизначення. В силу цього права вони вільно визначають свій політичний статус і безперешкодно здійснюють свій економічний, соціальний і культурний розвиток.

у документах Копенгагенської наради, Конференції з людського виміру ОБСЄ 1990 р., резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Загальна реалізація права народів на самовизначення» (1994 р.) та в інших міжнародно-правових актах. Базовий зміст поняття права народів на самовизначення найбільш повно визначені у Декларації про принципи міжнародного права від 24 жовтня 1970 р. «Внаслідок принципу рівноправ’я і самовизначення народів, закріплених у Статуті ООН, усі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний статус, а також здійснювати свій економічний, соціальний та культурний розвиток, а кожна держава має поважати це право відповідно до Статуту ООН» [2]. Засобами ж здійснення права на самовизначення можуть бути: «створення суверенної і незалежної держави».

 Про проголошення незалежності України (1427-XII) від 24.08.1991 р.

(офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text)

– здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ.

Декларація про державний суверенітет України (55-XII) від 16.07.1990 р.

(офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text)

Державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Глава І. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ  Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

Глава X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

Українська РСР/України визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору.

Конституція України  (254к/96-ВР)  від 28.06.1996 р.

(офіційний сайт Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/ed19960628#Text) 

Публікації про прийняття Конституції України  /«Голос України»/ 29 червня 1996 р.  Конституція України  (254к/96-ВР)

Преамбула

Виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім  Українським народом права на самовизначення,

керуючись Актом  проголошення  незалежності  України  від  24 серпня 1991 року  (1427-XII),  схваленим  1  грудня  1991  року всенародним голосуванням, ВРУ приймає цю Конституцію – Основний Закон України.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

 Документ – спільне рішення, яке повинен знати кожен громадянин.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 31, ст.429)
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text  

Верховна Рада Української РСР,
виражаючи волю народу України,
прагнучи створити демократичне суспільство,
виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,
шануючи національні права всіх народів,
дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,
визнаючи необхідність побудови правової держави,
маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

ПРОГОЛОШУЄ

державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення.

Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу.

Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

II. НАРОДОВЛАДДЯ

Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України.

Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.

Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР.

Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України.

III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА

Українська РСР є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя.

Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.
Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.

Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний.

IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР.

Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство.

Всім громадянам Української РСР гарантуються права і свободи, які передбачені Конституцією Української РСР і нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР.

Українська РСР забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Українська РСР регулює імміграційні процеси.

Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо охорони і захисту інтересів громадян Української РСР, які перебувають за межами Республіки.

V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО

Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території.

Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.

Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ

Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах.

Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки.
Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всіх республік) здійснюється на договірній основі між республіками – суб’єктами цієї власності.

Підприємства, установи, організації та об’єкти інших держав і їхніх громадян, міжнародних організацій можуть розміщуватись на території Української РСР та використовувати природні ресурси України згідно з законами Української РСР.

Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю.

Вищою кредитною установою Української РСР є національний Банк України, підзвітний Верховній Раді Української РСР.

Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів.

Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності.

VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Республіки та порядок використання природних ресурсів.

Українська РСР має свою національну комісію радіаційного захисту населення.

Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об’єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.

Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.

Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів.

VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК

Українська РСР є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку.

Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя.

Українська РСР виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки.

Національні, культурні та історичні цінності на території Української РСР є виключно власністю народу Республіки.
Українська РСР має право на повернення у власність народу України національних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами Української РСР.

IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА

Українська РСР має право на власні Збройні Сили.

Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР.

Українська РСР визначає порядок проходження військової служби громадянами Республіки.
Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР.

Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

Українська РСР як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах.

Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.

Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

***

Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.

Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору.

м. Київ,

16 липня 1990 року

№ 55-XII

_________________________________________________________________________________________

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

(Документ 1427-XII, поточна редакція — Прийняття від 24.08.1991)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

– продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

– виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

– здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

проголошує

незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

24 серпня 1991 року

_________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА Верховної Ради Української РСР

Про проголошення незалежності України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 38, ст.502)

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:

Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.

З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.

1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності.

Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК

м. Київ, 24 серпня 1991 року № 1427-XII